Святкуємо український день Андрія і польські Анджейки

Раніше в Україні День Андрія відзначали 13 грудня, з вересня 2023 року Православна Церква України перейшла на інший календар. Замість григоріанського християни відзначають урочистості за новоюліанським літочисленням. Тож, День Андрія українці тепер  святкують разом з усім західним світом - 30 листопада. Традиційно, святкування і обряди відбуваються у ніч з 29 на 30 листопада.

Андрій - один із 12 апостолів, учнів Ісуса. Згідно з Євангелієм, саме він першим із апостолів, визнав у Христі Месію - тому його й називають Первозванним. У Скіфії, де Андрій проповідував християнство, язичники його розіп'яли на хресті  - ця реліквія ("Андріївський хрест") нині зберігється  у православному соборі в грецькій Патрі. Апостол Андрій вважається покровителем моряків і рибалок. А також закоханих - здавна дівчата просять у Святого гарного нареченого і щасливого сімейного життя.

За легендою, Андрій Первозванний, мандруючи світом і проповідуючи віру Христову, якось піднявся вгору Дніпром і присів на кручах відпочити. Озирнувши згори неймовірний краєвид з річками, пагорбами і галявинами, апостол сказав учням, що на цьому місці збудують велике місто, де буде багато храмів. Так і сталося - адже згодом у цій місцині постав величний Київ.  

Традиційно в День Андрія в Україні пекли калиту - це прісний корж з отвором всередині, прикращений маком, сухими вишнями і виноградом. Ввечері молодь збиралася разом, калиту підвішували до стелі і хлопці, підстрибуючи, мали відкусити шматок випічки - вважалося, що нареченим дівчини буде той парубок, якому вдалося відкусити шматок її колити.

Здавна в День Андрія дівчата ворожили на судженого. Наприклад, брали чобіт і переставляли його від стіни до порога, промовляючи: «молодець, удовець, буду дівувати...»  - на якому слові чобіт «вийде» з хати, таку долю ця дівчина і буде мати. Також дівчина знімала свій чобіт і з заплющеними очима кидала його - в який бік чобіт впаде носком, звідти і буде її наречений. Або ж дівчина вибігала на подвір'я, кричала "Де ти, коханий?" і прислухалася: з якого боку загавкає собака - там і живе її друга половинка. Ще один спосіб поворожити -  взяти перстень, гілочку хвої, ляльку і паперову квітку та покласти під окремі тарілки. Дівчина навмання підіймає тарілку і дивиться на предмет: якщо під тарілкою перстень - скоро заміж, якщо квітка - ще дівуватиме, якщо хвоя - на неї чекає розлука з милим чи зрада, а коли лялька - зкоро завагітніє.

Ворожили й на дзеркалі - якщо у дівчини вже є той, хто їй подобається, вночі вона сідала перед дзеркалом, запалювала свічку і тричі примовляла: "Я тебе, дзеркало, питаю, з ким я свою долю злучити маю?  З'єднати з Іванком (ім'я хлопця) прошу, бо його в серденьку ношу. 
Після треба відвернутися від дзеркала, із заплющеними очима знову промовляти: "Святий Андрію, допоможи, судженого мого покажи!", відкрити очі і подивитися у дзеркало - там має з'явитися або той самий Іванко (якщо він і є доля), або ж суджений-незнайомець.

Також перед тим, як вкластися спати, під ліжко дівчата ставили миску з водою, накривали її дощечкою і просили, щоб суджений прийшов - хто насниться - той і буде нареченим.

У Польщі свято Андрія називають Анджейками (Andrzejki). Саме після Анджеєк розпочинається Адвент - час очікування Різдва.  За традицією, в Анджейкову ніч у Польщі також збирається молодь на розваги, а дівчата ворожать на судженого - способи ворожіння здавна були такими ж, як і в Україні - зокрема, у Польщі дівчата часто гадали на яблуках: загадуючи хлопця, дівчина обрізала шкірку яблука - чим вона довшою буде - тим довші і міцніші будуть стосунки.

Увечері в селах дівчата часто розпалювали вогнища перед хатою, щоб відігнати злих духів. У ніч на Анджейки, щоб "притягнути" до хати чоловіка, незаміжні  класти чоловічі штани під подушку. Також вірили, що в ніч на Анджея сняться віщі сни. Сучасна польська молодь так само любить свято Андрія - у цю ніч традиційно організовують тематичні вечірки, ігри, дискотеки та різноманітні  розваги.